Завдання: Шифрування пам’ятки

Всі матеріали, що експонуються та зберігаються в музеях на громадських засадах, складають його фонд. Фонд музею складається з основного фонду та науково-допоміжного. Основний фонд є більш цінною часткою зібрань музею. Сюди відносяться оригінали пам’яток матеріальної та духовної культури. Науково-допоміжний фонд включає в себе різні відтворення (фотокопії, зліпки, макети, копії, схеми, картки тощо). Всі музейні предмети підлягають документальному обліку, метою якого є юридична охорона предмету та збереження відомостей про нього. Головним документом обліку і охорони музейних матеріалів є інвентарна книга.

Разом з описом в інвентарну книгу кожному предмету надається облікова позначка (шифр). Облікова позначка складається із зашифрованої (скороченої) назви музею. Для цього в чисельнику вказується перші 2-3 літери назви музею і додається перша літера з назви профілю музею. Наприклад: (ОзКМ) (Озерянський краєзнавчий музей) або (ЧерІМ) (Чернігівський історичний музей). В знаменник вписується порядковий номер пам’ятки по інвентарній книзі та назва фонду, до якого відносить предмет.

Наприклад: ЧерІМ /31 о/ф або ОзКМ/32 д/ф

Завдання: Опис музейного експонату

Всі матеріали, що експонуються та зберігаються в музеях, складають його фонд. Фонд музею складається з основного фонду та науково-допоміжного. Основний фонд є найбільш цінною часткою зібрань музею. Сюди відносяться оригінали пам’яток матеріальної та духовної культури. Науково-допоміжний фонд включає в себе різні відтворення (фотокопії, зліпки, макети, копії, схеми, картки тощо). Всі предмети музею підлягають документальному обліку, метою якого є юридична охорона предмету та збереження відомостей про нього. Головним документом обліку і охорони музейних матеріалів є інвентарна книга, яка складається з наступних розділів:

1. Номер за порядком (інвентарний номер).

Вказується номер пам’яток в порядку її надходження до фонду експозиції.

2. Дата надходження.

Вписується дата реєстрації предмету в книзі та прізвище людини, яка робить запис.

3. Джерело і спосіб надходження.

Зазначається звідки, від кого (прізвище, ім’я, по батькові) надійшов документ та яким чином (подарунок музею, знахідка в результаті експедиції).

4. Найменування і короткий опис предмету.

Вказується точна назва пам’ятки, повідомлена особою, яка передала її до музею, або визначена учасниками експедиції. Найменування предмету починається з головного предметного слова. Наприклад: годинник ручний, телеграма привітальна, значок ювілейний. При опису портретної фотокартки вказується прізвище, ініціали та посада людини, зображеної на ній. Місце і час зробленого знімку (якщо відомо). Зазначається тип портрету: голова, погруддя, поясний, в повний ріст. Якщо це групова фотокартка, необхідно вказати загальну назву групи та поіменно перерахувати всіх зліва направо. Опис сюжетної фотокартки включає в себе короткий опис її сюжету.

5. Кількість предметів.

Вписується кількість екземплярів отримуваних пам’яток.

6. Матеріал і техніка виготовлення.

Вказується матеріал, з якого виготовлена пам’ятка (папір, кераміка, метал) і спосіб виготовлення (рукопис, друкування, ліплення, чеканка, лиття і т.д.).

7. Розмір предмету.

Розміри предмету вказуються в сантиметрах або міліметрах. Для прямокутних предметів – висота, ширина. Для круглих – найбільший діаметр.

8. Стан збереження предмету.

Фіксується ступень збереження пам’ятки при її надходженні до музею (повна збереженість, погано збереглася, надірвана, вицвіла, тріснута і т.д.).

9-10. Назва фонду.

До якого фонду відноситься предмет: основний (о/ф), допоміжний фонд (д/ф).

11. Місце збереження (експозиція, фондосховище).

12. Примітка.

Пояснення про виправлення в описах попередніх розділів та інші пам’ятки.




Класифікація предметів за типами історичних джерел

І Речові джерела

Носієм інформації виступають матеріальні речі та предмети (залишки людей, знаряддя праці, предмети і речі домашнього вжитку, предмети озброєння, нумізматичні джерела, пам’ятки архітектури)

ІІ Словесні (вербальні) джерела

Їх визначальною ознакою виступає слово в усній, письмовій чи іншій формі, яка фіксує мову людини.

Носієм інформації словесних джерел є:

1. Пам’ятки мови (лінгвістичні джерела)

Назви та власні імена природних, географічних об’єктів, небесних тіл, рослин, тварин, людей, етносів і т.п.

2. Усні джерела

Містять інформацію у вигляді усної традиції, що передається з покоління в покоління (легенди, перекази, думи, прислів’я, загадки і т.п.

3 Писемні пам’ятки

Письмова фіксація інформації:

а) документальні джерела (законодавчі, актові, діловодні, статистичні, судово-слідчі, дипломатичні, програмні документи політичних партій і громадських організацій);

б) оповідні джерела (літописи, твори політичної, наукової, навчальної, художньої літератури);

в) періодична преса (газетно-журнальна публіцистика);

г) джерела особового походження (мемуари, щоденники, приватне листування, автобіографії, дорожні нотатки);

д) матеріали конкретно-соціологічних досліджень (анкетування, інтерн’ю, опитування);

ІІІ Зображальні джерела

Інформація зафіксована у вигляді різноманітних зображень (наскельні малюнки, зображення на прикрасах, фрески і мозаїки храмів, живопис, скульптура, твори кіномистецтва, фотокартки, графічні зображення, картографічні джерела).

ІV Звукові (аудіальні джерела)

Інформація зафіксована музичними творами (музичні твори)

(Звукодокументи – звукозаписи мови, пісенних творів, записи усної мови, що супроводжуються музикою).

V Поведінкові джерела

Відображають поведінку, дії людей, обряди звичаї, ритуали які сприймаються візуально (весілля, фестивалі, мітинги, демонстрації, спортивні заходи і т.п.)

VІ Конвенціональні джерела (від лат. «конвенціо» - угода, умова)

Джерела умовних позначень, що містить відкриту або зашифровану інформацію (графічні знаки – ноти, знаки математичної, хімічної, фізичної символіки, зображально-схематичної графіки, електрокардіограма, проектно-технічна документація

Кiлькiсть переглядiв: 116

Коментарi